(Рубрика «Точка зору»)
24–25 червня у Гаазі зберуться керівники майже 40 держав на цьогорічний саміт НАТО. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну під час останніх трьох самітів на зустріч з лідерами країн-членів НАТО запрошували і Володимира Зеленського. Проте, як повідомляє Радіо Свобода, цього разу президента України наймовірніше не буде за столом основної панелі засідання.
Після скороченої до 2,5 годин основної сесії саміту має бути ухвалена декларація, яка також буде надзвичайно стислою, до однієї сторінки. Досі триває боротьба за те, буде й ній згадування про Україну чи ні.
_________________________________
Від редакції:
- Президент України Зеленський повідомив 2 червня, що Україну запросили на саміт НАТО в Нідерландах. Проте, в якому саме форматі відбудеться ця участь і скільки місця відведуть Україні на цьому саміті і в його комюніке – не повідомлялося.
- За інформацією співрозмовників Радіо Свобода, Зеленський ймовірно візьме участь у робочій вечері лідерів 24 червня. Попередньо, на ній має бути присутнім і президент США Дональд Трамп. Володимир Зеленський також має виступити на заході, що проводиться на полях саміту, а саме – Форумі оборонних індустрій .
- 24 червня Зеленський в Гаазі матиме зустріч із очільниками Європейської ради Антоніу Коштою і Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн, а також із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. Про це свідчить анонс , оприлюднений пресслужбою Європейської ради.
_________________________________
У черговій чернетці декларації саміту НАТО (формулювання ще можуть змінюватися), з якою Радіо Свобода ознайомилося увечері 19 червня, Україна таки згадується. Йдеться, нібито, про підтвердження зобов’язання надавати підтримку Україні та з цією метою включати прямі внески в оборону України і її оборонну промисловість під час розрахунку оборонних витрат союзників.
На відміну навіть від декларацій у Вільнюсі та Вашингтоні, де принаймні Україні обіцялося майбутнє членство, зараз про це не йдеться.
І хоча 6 червня комітети у закордонних справах парламентів Естонії, Литви та Латвії опублікували спільну заяву, в якій закликали забезпечити постійну підтримку перемоги України і її вступ до ЄС та НАТО, цього року спостерігається відчутна зміна в цьому питанні навіть у сусідній Польщі.
Чому президент-елект РП проти членства України в НАТО?
Новообраний президент Республіки Польща (РП) Кароль Навроцький вважає, що Україна «не відповідає багатьом основним стандартам ЄС», зокрема тим, що стосуються корупції, і не вжила достатніх заходів для ексгумації жертв Волинської трагедії, що для нього є однією з умов вступу до Альянсу.
Підписуючи «декларацію» лідера польської партії «Конфедерація» Славоміра Менцена, Навроцький зазначив, що хоча він у ідеальному світі і хотів би бачити Україну частиною розвинутого Заходу, і Польща повинна продовжувати стратегічно та військово підтримувати Україну проти російської агресії, дискусія на цю тему є «абсолютно безглуздою», адже вступ України в НАТО означав би, що «весь Північноатлантичний альянс перебуває у стані війни з Російською Федерацією».
Таку позицію поділяє і частина польського суспільства – ще в лютому 2025 року проти України в НАТО виступали 34% поляків, однак 47% на той час були за.
Водночас ряд експертів говорять про помилковість такого підходу.
Якщо Україна не в НАТО, то де?
Зокрема, колишній командир підрозділу GROM генерал Роман Полко застерігає від проведення дипломатичної діяльності «під тиском популізму, громадської думки для внутрішнього використання».
Україна вже в НАТО: вона має натівські системи обміну інформацією, натівську зброю, найдосвідченіших солдатівГенерал Полко
«Я розумію, що такими є суспільні очікування – що ми будемо в безпеці, не будемо ризикувати. Але цей міф про ізольований острів зовсім не гарантує нам безпеки. Навпаки – якщо ми будемо тими, хто проголошує, що Україна не вступить до НАТО, що ми не будемо надсилати свої війська в Україну, тобто ми не знатимемо, що там насправді відбувається, ми не будемо тримати руку на пульсі, то ми не будемо більш безпечними через це, лише менш безпечними, – пояснює Полко.
Польський генерал також наголошує на іншому аспекті.
«Якщо України не буде в НАТО, то питання в тому, де вона буде?», – зазначає він, адже «насправді, в реальності, Україна вже в НАТО».
«Україна має натівські системи обміну інформацією. Вона має натівську зброю, вона має найдосвідченіших солдатів», –стверджує Роман Полко.
«Ми чудово усвідомлюємо, що якщо Україна не в НАТО, то вона в орбіті Росії, а якщо в Росії, то разом з тими активами, які вона має: тобто Росія отримає не лише збройову промисловість, людей з України, а й усе, що НАТО передало Україні – ноу-хау, методи роботи, технології. Коротше кажучи, ми б фактично передали величезний потенціал у руки росіян, які, безумовно, із задоволенням використають його в майбутньому, якщо такий похмурий сценарій здійсниться, щоб атакувати нашу систему», – підсумовує військовий експерт.
Марек Будзіш, аналітик Strategy & Future застерігає від помилкового переконання, що польська стратегічна ситуація принципово відрізняється від української. На його думку, базування мислення про безпеку виключно на потенціалі Північноатлантичного договору та ймовірності стримування, яке реалізується НАТО, є на ментальному рівні певною блокадою від розмов з Україною про стратегічний альянс.
Поляки повинні розуміти, що безпека, яку раніше давала участь у НАТО та Європейському Союзі, слабшає і в цьому сенсі більше не буде достатньою. А отже потрібно думати про додаткові, а не альтернативні елементи, які зміцнюють цю систему.
Вступ України в НАТО не означає обов’язкової великої війни, а навіть навпаки
Крім того, у дискусіях помилково нав’язується ментальне кліше між фактом вступу України до НАТО та автоматичним нараженням усього Альянсу або принаймні його східного флангу на ризик війни з Росією. І це сприймається як дуже серйозна загроза та виправдання того, чому слід бути обережним і скептично ставитися до такого сценарію.
Раніше пропонувалися різні формули, зокрема й охоплення гарантіями статті 5 засновницького договору Альянсу лише частини території України, щоб уникнути великої війни.
Марек Будзіш також звертає увагу на ще один елемент, набагато важливіший, ніж питання ризику війни після приєднання України до НАТО. Адже принцип колективної оборони, який зазвичай тлумачиться як «один за всіх, всі за одного» насправді таким на 100% не є, а суть статті 5 НАТО та загалом американської союзницької системи базується насамперед на довірі до надійності системи стримування, яка має значний психологічний вимір.
З цієї точки зору, наголошує польський аналітик, членство України в НАТО є дешевшим і менш ризикованим для Заходу рішенням. Таким, що вимагає менше зусиль, ніж побудова Україною системи безпеки в рамках якоїсь регіональної системи угод або розбудови власних можливостей, тому що елемент вірогідності стримування був би набагато сильнішим, якби Україна була в Альянсі.
Залишати Україну за дверями є помилкою для самого Альянсу
Додатковим фактором ризику перебування України з сильною армією поза межами НАТО Марек Будзіш називає так званий «грузинський варіант» (щодо нього вже велися дискусії на Заході) геостратегічного повороту в політиці України після звершення воєнних дій.
Ми спровокуємо ситуацію погіршення нашого геостратегічного положення, а не його покращенняБудзіш
«Хто керуватиме Україною через 5 років, бо, можливо, там з'явиться якийсь Бідзіна Іванішвілі. Чи з'явиться якийсь політик у стилі Януковича або відверто антипольський. Це питання, які в Польщі не обговорюються. Кажуть, що є ризик війни, якщо Україна вступить до НАТО, але не бачиться набагато серйозніших зон ризику, якщо Україна не вступить до НАТО і ЄС. Якби Україна вступила, ми могли б розраховувати на стабілізуючу роль великих західних країн, наших союзників. Але якщо ми цього не хочемо, і ще є наші політики, які кажуть, що вони це заблокують, то таким чином ми спровокуємо ситуацію погіршення нашого геостратегічного положення, а не його покращення. Я вважаю це дуже серйозною помилкою», – наголошує польський експерт.
Які побоювання переважають на Заході?
Натомість віце-директор Центру досліджень Східної Європи Варшавського університету Адам Еберхард вважає, що ніхто у польському істеблішменті не заперечує важливості того, щоб Україна вистояла виграла цю війну проти російського імперіалізму і того, щоб Росія пройшла через давно назрілий процес деімперіалізації.
Однак питанням, на яке дуже важко відповісти, є як підтримати Україну таким чином, щоб не підірвати безпеку польської держави.
На його думку, сьогодні пов'язування долі України з долею Північноатлантичного альянсу – це фундаментальне питання, відповідь на яке, абсолютно не однозначне, оскільки Росія може сприйняти факт членства України НАТО як втрату впливу на Українську державу, але може й виявитися, що спроба включити Україну до Альянсу та Євросоюзу поставить під загрозу безпеку трансатлантичного простору.
Перш за все, це ризик того, що Росія зіткнеться звеликою спокусою перевірити міцність системи стримування НАТО та продемонструвати, що Сполучені Штати, країни Західної Європи не здатні виконати навіть не дуже конкретний зміст п'ятої статті Вашингтонського договору, що послабило б всю інституційну архітектуру безпеки.
Саме тому , з боку Сполучених Штатів, як при попередній адміністрації, так і при нинішній, немає жодного бажання включати Україну до будь-яких жорстких гарантій безпеки у формі Альянсу.
Нерішучість перемагає логіку?
Тим часом заохочена розрізненістю і нерішучістю Заходу Росія посилює свої вимоги.
11 червня заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков заявив, що Росія не припинить війну в Україні, поки НАТО не виведе війська з країн Балтії. За цією позицією, зменшення присутності Альянсу в регіоні «допоможе покласти край війні», а отже Польща буде наступною у списку російських забаганок.
Ультиматум Путіна НАТО у грудні 2021 року вимагав виведення з території країн, що стали членами Альянсу після 1997 року, всіх збройних сил і вилучення військової інфраструктури інших держав. Це стосується Польщі, Чехії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словаччини, Словенії, Латвії, Литви, Естонії, Албанії, Хорватії, Чорногорії та Північної Македонії, Фінляндії та Швеції.
20 червня на міжнародному економічному форумі у Санкт-Петербурзі Путін заявив, що «куди стає нога російського солдата, те наше», нагадавши у такий спосіб в тому числі про радянську зону окупації Німеччини включно із Східним Берліном.
Але і далі в багатьох державах НАТО продовжує домінувати наратив, що вступ Україна неодмінно спричинить велику війну. І одночасно поширений інший – НАТО настільки сильне, що Росія не нападе, а навіть якби напала, то не мала б жодних шансів на перемогу, адже виснажена війною з Україною і не має для цього сил і ресурсів.
Рік тому у статті «Замкнуте коло НАТО: як хибні висновки затягують війну» я вже писав, що найкращим гарантом статті 5 НАТО залишається Україна, яка бореться з російською агресією.
Адже завдяки Україні Росія поки що не може перевірити, як ця стаття працюватиме на практиці. Тій самій України, яку не хочуть приймати до НАТО через страх війни з Росією.
Схоже, що разом із тим, як Захід все рідше згадує про свої демократичні цінності, меншає і логіки в оцінках і кроках.
Тому такими цінними є позиції, подібні до депутата Європейського парламенту від Латвії Ріхардса Колса:
Безпека НАТО без України неможлива. НАТО має перейти від стримування до стримування шляхом покарання: якщо ви атакуєте, ви будете покарані.Колс
«Безпека НАТО без України більше неможлива. Це було доведено на багатьох рівнях, на багатьох фронтах. Хтось створив та опублікував мем: НАТО має приєднатися до України. Так, має, бо Альянс стане сильнішим.
Росія – це не «виклик», це ворог – чітко і однозначно. НАТО має назвати її такою. Більше того, нам потрібно розширити сферу дії. Це також в інтересах США. Ми маємо справу не лише з Росією, а й з авторитарною віссю: Іраном, Північною Кореєю, Китаєм. НАТО має перейти від стримування шляхом відмови до стримування шляхом покарання: якщо ви атакуєте, ви будете покарані. Зараз ми лише будуємо оборону, а агресор продовжує наступати. У якийсь момент ми маємо сказати: досить».
Анатолій Курносов – аналітик Центру політичних студій «Доктрина», виконавчий директор ГО «Коло європейського діалогу», експерт Українсько-Польської Медіа Платформи.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум