Судак – один із найзагадковіших портів Чорного моря, що поставав, занепадав і відроджувався протягом майже двох тисячоліть. Його заснування пов’язують із боспорцями та аланами, а римська присутність у регіоні відображає ранній імперський вплив. У V столітті місто зазнало руйнування гунами, але було відновлене візантійцями, ставши важливим християнським центром.
У середньовіччі Судак служив ареною для грецько-хозарських, візантійсько-монгольських і тюрксько-генуезьких взаємодій. Його митрополити набували впливу, торгівля квітла, а фортеця перетворювалася на символ середземноморської архітектури. У XIV столітті став колонією спочатку Венеції, а потім Генуї, пережив економічний підйом, погроми, епідемію чуми, а згодом – османське завоювання, що перевело місто до ролі провінційного форпосту.
- Чому саме Судак, а не Кафу чи Солхат вважали венеційці ідеальним портом?
- Як насправді виглядала генуезька фортеця?
- У якому стані вона зараз і чи є шанс зберегти її?
Усе це в програмі «Деокупована історія» обговорюють ведучий Олексій Мустафін та кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Музею Голодомору, представник Крайової ради українців Криму Андрій Іванець.
«Деокупована історія» – програма проєкту «Новини Приазов’я», у якій ведучий Олексій Мустафін разом із місцевими істориками та краєзнавцями спростовує російські міфи про минуле півдня України, розкриваючи справжню історію населених пунктів регіону.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Таємниці зниклої готської держави. Мангуп в історії України ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Столиця Причорноморʼя». Як заснували Очаків?